Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - нє, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається
Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями
гудуть i т. д. Але що це?
Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають! Ну, вiн як гримне на
них: я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам
моїм?!
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i
каже забуханим голосом:
"А ми па-украiнскi нє панiмаєм!"