Газават або ж наша ведповедь Вовану Газованому
Я мудрий. Тепер це вже точно я знаю.
Бо поки все б"ються за газ, як дурне,
Я думу пусту в голове не ганяю –
Я знаю, що треба робити мене:
Наїмся квасоле неспешно, потрошку
(Як це я робив помаленьку не раз).
Насиплю в тарелку капусти, горошку
Та вироблю свей, дуже якесний газ.
Росеє! Як хочеш, везьми мого газу –
Нечого не жаль для суседа мене.
І щастя у тебе настане ведразу,
І сонце засветить в твоєму векне.