Гуцулія.
Єно запіяли кугути.
Ґаздарка зівнули, потєгнуласи під теплов перинов, друлила ногов чоловіка, тий каже:
- П'єтнайціть кулок тонкої кобаси, п'єтнайціть грубшої, десіть кусків підчеревини, десіть - полядвиці, дванайціть - сала, шість салцесонів, п'єть фаршированих риб, пару трилітрових слоїків маринованого товстолоба, штири зайці. Ти горівки кіко вигнов?
- Одинайціть літрів, - бурчить спросоння чоловік.
- Штири перекладанці, шість пляцків, пальчики, роґалі, два сирники, три медівники, ведерко печінкового салату, ведерко олів'є. Йой, я тагі забула з чесником зробити?
- В зеленім ведерку за дверима, - бурчить чоловік, би єно відчіпиласи.
- Пїтнайціть пасок, дві баби, вісім струцлів, вісім штруделів, двайціть флєжок мінеральної води, двайціть синдової, кетчуп, гірчицє, аджіка, ведерко цвіклів.
- Ти ме дась виспатиси?
- Спи вже, спи... Йой! Ти гімалайску сіль купив?
- Ту троха ружову?
- Ая! Купив?
- Нє-а. Не було в склепі.
- Падоньку солоденький, - зривається на ноги злосна гуцулка, - нендзо! Люде зберутси, а я перед ними, що на стів постовлю?!